REDEX logo  
На першу сторінку рус  укр
Автохімія Redex - Заливаємо присадку Redex у старенький УАЗ

Автохімія Redex - Заливаємо присадку Redex у старенький УАЗ


Версія для друку
Суперконцентрована присадка у бензин Redex Petrol Treatment зменшує витрату палива за рахунок поліпшення процесу згоряння, захищає двигун від корозії й зношування, очищує паливну систему й інжектор, безпечна для каталізатора. Присадка проходила випробування на старенькому УАЗі. У результаті збільшилася максимальна тяга, зменшилося забруднення карбюратора. Доведено — застосування присадки дає стійкий позитивний ефект!

На превеликий жаль, якість нашого автомобільного палива залишає бажати кращого. Незважаючи на те, що на АЗС установлені спеціальні фільтри, у паливну систему автомобіля при заправленні потрапляє бруд. Це й звичайні механічні сторонні частки, і розчинені в бензині смоли. Щоб автомобіль не підвів у дорозі, за паливною системою необхідно доглядати. Для цього пропонується величезний вибір продуктів автомобільної хімії. Але далеко не кожний з них може виправдати наші сподівання. От і сьогодні, ми хочемо розповісти ще про один експеримент, проведений співробітниками нашої редакції.

Як часто необхідно чистити паливну систему сучасного автомобіля? Із цим питанням не змогли впоратися навіть фахівці — вчені, до яких ми звернулися. Відповіді були різні, але всі зводилися приблизно до одного: по мірі необхідності. Так, прочищення паливної системи навіть на карбюраторному моторі, річ далеко не дешева. Про інжекторні мотори годі й казати.

От і сьогодні, ми б хотіли розповісти про наше чергове дослідження — практичне застосування добавки в паливо, яку вироблено в Англії — Redex Petrol Treatment. Ми звернули увагу на цей препарат через те, що більшість київських АЗС пропонують його водіям, за ціною від 5 до 7,5 грн. Дешево, але чи ефективно?

Невеликий пластмасовий флакон, з високим вузьким горлечком, зроблений спеціально для зручності застосування — додавати присадку безпосередньо в паливний бак автомобіля.

З інструкції ми почерпнули, що маємо справу із суперконцентрованою присадкою у бензин, що застосовується з розрахунку 1 мл на 1 л бензину. До чого призводить застосування цієї присадки? У тій самій інструкції сказано, що присадка зменшує витрату палива за рахунок поліпшення процесу згоряння, захищає двигун від корозії й зношування, очищує паливну систему й інжектор, безпечна для каталізатора.

Наскільки це правдиво, ми й вирішили перевірити. Знайти задньопривідний інжекторний автомобіль для проведення випробувань нам так і не вдалося, незважаючи на всі наші старання. Ми зверталися до власників інжекторних іномарок із пропозиціями, але вони як тільки чули про передбачувані випробування паливної присадки, категорично відмовлялися, мотивуючи тим, що присадка очистить відкладення на стінках паливного бака й паливопроводів, і одночасно повністю цими відкладеннями заб'є паливні форсунки. Хлопці, говорили вони нам, не робіть дурниць, не випробовуйте долю! І тут наш інтерес до цієї присадки виріс, чесно скажемо, у геометричній прогресії. Оскільки немає інжекторного автомобіля, не біда. Візьмемо карбюраторний, старенький і перевірений, у якому, гарантовано ніколи, ніхто паливну систему не чистив. Вибір припав на УАЗ.

Для початку вирішили подивитися, у якому стані перебуває автомобіль. І для цього ми вирішили використати нестандартні методи діагностики. Якщо тягу, що розвивається максимально, компресію, тиск мастила і токсичність вихлопу ми змогли без особливих проблем зафіксувати, то зі смоляними відкладеннями у впускному колекторі, на клапанах, і нагар у камері згоряння виміряти звичайним способом неможливо. Вирішили контролювати візуально, за допомогою наших знайомих з медичного центру. А саме ендоскопом. На превеликий жаль, наша фотоапаратура ніяк не стикувалася з оптиковолоконною медичною технікою, і цей параметр ми вирішили фіксувати суб'єктивно.

Насамперед, ми хотіли розібратися, чому автомобіль дуже погано запускається, незважаючи на те, що всі параметри в межах норми. Відповідь було знайдено майже відразу. Тільки-но викрутили свічі запалювання, і одразу зрозуміли причину: в автомобілі використовується неякісне паливо. Центральний і бічний електроди, а також ізолятор покриті рудо-іржавим нальотом. Не беремося відповістити що це за наліт, яка речовина відкладається, але відновити свічі за допомогою очищення в піскоструминному агрегаті не вдалося, і їх просто довелося замінити. Для візуального контролю очищення паливного баку ми вирішили замінити паливний фільтр. За нашим планом експеримент мав полягати у проведенні випробувань із пробігом більше 700 км, при цьому необхідно було спалити 100 літрів бензину.

Спочатку на тяговому стенді перевірили тягу, що розвивається максимально. Вона склала 55 кВт. СО холостого ходу 1,4%; СО максимальної тяги 6%. Компресія в циліндрах: 7,5; 8,5; 8,5; 9,0 кГс. Тепер знімаємо кришку повітряного фільтра, відкриваємо повністю дросельні заслінки і починаємо уважно вивчати через ендоскоп, що діється у впускному колекторі. Стає навіть трохи не по собі. Відчуваєш себе в чорній печері або вугільній шахті: на стінках колектора численні відкладення чорного кольору, особливо виражені в місцях зчленування колектора й голівки блоку циліндрів. Тут прокладка утворює невелику сходинку, і в цьому місці відкладення особливо кидаються у вічі. А про впускні клапани говорити взагалі не хочеться — на стрижнях і тарілках клапанів є грушоподібної форми відкладення, що сильно перекривають прохідні січення.

Після цього ми вирішили роздивитися, що діється в циліндрах двигуна. По черзі вставляємо ендоскоп у свічкові отвори. Відкладення є, але не великі, приблизно однакової величини у всіх циліндрах.

Безпосередньо для експерименту ми взяли два флакони паливної присадки з розрахунку на те, що їх вистачить саме на 100 літрів бензину.

Як відомо, на автомобілі УАЗ два паливних баки: лівий і правий. Встановлено новий лівий бак, оскільки старий уже просто проіржавів і почав текти. А от правий бак рідний, гарантовано не чищений. Саме у нього ми і додали присадку. Доливши бензин "під горлечко", приступилися до ходових випробувань. Виїхавши на трасу, ми намагалися бути максимально уважними, щоб у повній мірі відчути, що дає застосування присадки. З цією метою по черзі перемикали паливні баки: то увімкнемо лівий, з чистим бензином, то правий, у якому бензин із присадкою. В автомобілі ми їхали вчотирьох. При цьому тільки водій знав, який бак включений. І всі четверо помітили, що при перемиканні живлення на правий бак, автомобіль біжить відчутно жвавіше. Для документального підтвердження цього ми вирішили повернутися в лабораторію на тяговий стенд, щоб зафіксувати те саме документально. Яким же був наш подив, коли ми одержали перші порівняльні дані: на чистому бензині А-76 автомобіль розвиває максимальну тягу 55 кВт, а на бензині із присадкою — 62 кВт. Знову вставляємо ендоскоп, щоб подивитися наскільки очистилася система — колектор і клапани приблизно в тому самому стані, а от чорний нагар у камері згоряння по краях набув глиняно-коричневого відтінку. На наш погляд, ми одержали чітке підтвердження того, що присадка дійсно модифікує бензин. От тільки наскільки? Для отримання відповіді на це питання ми вирішили провести ще один експеримент — перевірити, на який, хоча б приблизно, бензин перетворюється А-76 після додавання присадки. Для цього ми на сусідній заправці придбали 5 літрів А-92 і стільки ж А-95. Відключивши бензонасос від паливних баків, підключили його до наших каністр із бензинами, встановивши їх поруч із автомобілем. Зробили десять вимірів максимальної тяги на А-92, при цьому одержали тягу, що розвивається максимально, 59 кВт. А на А-95 після десяти вимірів максимальна тяга склала 64 кВт. Таким чином, ми підтвердили, що застосування присадки дійсно дає ефект модифікації палива. Але ми не припинили експеримент і продовжили "накидати" кола по київській окружній дорозі, поступово спалюючи бензин із присадкою. Після того, як закінчилися перші 50 літрів бензину із присадкою, подивилися на паливний фільтр, установлений безпосередньо перед бензонасосом. Ми не змогли констатувати факт його засмічення: фільтруючий елемент первісного кольору, тільки на дні стакана-відстійника виявлено незначний наліт червоно-бурого кольору. А от на стінках дифузорів карбюратора є явні зміни: смолистих відкладень стало значно менше, а в деяких місцях почали проявлятися "доріжки" взагалі без відкладень. Повторне заправлення бензином, додавання присадки, і знову нас "закрутило" по окружній дорозі.

Другий день випробувань підходив до кінця, коли повторні 50 літрів палива із присадкою закінчувалися. Ми знову повернулися до лабораторії, щоб зафіксувати кінцеві результати експерименту і зробити повторний "медичний" огляд двигуна, як дуже влучно помітив дехто з членів нашої експертної комісії.

А остаточні показники були наступними. Тяга, що розвивається максимально, склала вже 58 кВт, СО максимальної тяги 6% — показник без змін. А от СО холостого ходу знизився до 1%. Компресія в циліндрах так само зазнала деяких змін. У перших трьох циліндрах цей показник піднявся до 8,5 кГс, а в четвертому залишився практично без змін — 9,0 кГс.

Розбирання карбюратора показало, що на дні поплавкової камери сторонні частки відсутні, емульсійні канали чисті. На стінках дифузорів смолисті відкладення практично відсутні.

При ендоскопічному огляді впускного колектора смолисті відкладення визначалися тільки в одному місці і були зовсім незначні. Лаковосмолисті відкладення на впускних клапанах змінили свою форму, і зменшилися в розмірах приблизно на половину.

А при огляді камери згоряння виявилося, що нагар на клапанах і днищах поршнів практично відсутній.

Маємо зазначити, що при проведенні цього експерименту був отриманий стійкий позитивний ефект від застосування присадки.

Ретельний аналіз отриманих результатів всіма членами нашої експертної комісії, показав, що застосування цієї присадки в якості очисної, на інжекторних моторах не може привести до погіршення якості розпилу палива форсунками, або ж будь-яким способом погіршити роботу двигуна, так що побоювання водіїв абсолютно даремні.

Сигнал, 2003

Версія для друку